(А.К╕ндратович)
Сонце гасне у тво╖х очах,
╤ подих останн╕й завмира╓
Ти в╕дходиш у той далекий шлях,
З якого дороги назад нема╓
Бачиш предк╕в, як наяву
Ти п╕деш ╕з ними в Далеку Землю
Ти ╖м розкажеш,ким ти був,
Чи не було життя тво╓ даремне.
* * *
Коли помреш, лети туди,
Де гори ╕ л╕си,
В далекий край примарних сн╕в
╤ чорно╖ краси
Там св╕тять зор╕ уноч╕,
╤ день не наста╓
Там знайдеш те, що ти шукав
Усе життя сво╓
П╕д небом темним там стоять
Смереки в╕ков╕
Забут╕ предки там живуть
╤ духи л╕сов╕
Твоя душа л╕татиме
Серед високих г╕р
Для тебе домом буде л╕с,
╤ братом - дикий зв╕р
Там води чорн╕ Черемош
Несе в н╕чну п╕тьму
╤ мертву п╕сню водоспад
Насп╕ву╓ йому
Його пот╕к, як Вуж Старий
М╕ж скелями тече
Далеко,там, зв╕дки н╕хто
Не повертався ще.
(К.Рихальська)
Ой, п╕д дубом-стародубом лежить Алатар-
Кам╕нь, що в соб╕ безсмертя ма╓ дар
╤ ус╕м богам дару╓ Алатар силу свою
╤ тепло сво╓ дару╓ всьому ╤р╕ю.
Присп╕в:
(2 рази)
Алатау, Алатау, коли маю думи я сумн╕
Покладу руки на тебе, силу дай мен╕.
╤ щороку у зимов╕й у пор╕
Спочива╓ Перун на т╕м Алатар╕
╤ уся земля чека╓, коли ск╕нчиться зима,
Бо нема Сонця на неб╕, ╕ тепла нема.
Присп╕в.
(К.Рихальська)
Б╕лою травою д╕вчина стелиться
Сво╖ коси по вод╕ розпустила
Оч╕, наче зор╕ за хурделицею,
Жде, уста туманами закрила
Жде, коли розтане крига чорная
Жде, коли повернеться весна
╤ дурман-травою зачарована
Так сво╖ п╕сн╕ сп╕ва╓ вона
А ╖╖ п╕сн╕ в неб╕ розчиняються
╤ зникають зор╕ назавжди
╤ птахи додому повертаються
╤ шляху назад не можуть знайти...
Грудочку земл╕ в╕зьме пальцями зраненими
По кутах кам╕ння розкладе
Сльозоньки пролл╓ над деревами спаленими
На холодну землю обличчям впаде...
Над нею кружляють птахи чорн╕╖
В╕дчува╓ серце ╖╖ вогонь
Дивн╕╖ слова до в╕тру вона говорить,
Розсипа╓ б╕сер з сво╖х долонь:
"Ой, спалить мене вогонь б╕лим полум"ям,
А водиця студена мене остудить,
...
(К.Рихальська)
1 голос:
Кр╕зь холодн╕ ╕ темн╕ часи
П╕дн╕ма╓ться сивий туман
У кривавих краплинах роси
В╕дбива╓ться м╕сяцю стан
2 голос:
Тв╕й мозок ╕ т╕ло
Заповня╓ п╕тьма,
╤ тво╖ б╕л╕ крила
Чорний морок лама!
1 голос:
Серед темних розритих могил
Я блукаю, мов привид вноч╕
На топол╕ сидить чорний крук
╤ про смерть ╕ життя щось кричить...
2 голос:
Ти п╕деш у землю,
Небо втратила ти,
╤ сонце для тебе
Вже не зможе з╕йти!
1 голос:
Чи╖сь холодн╕ пазур╕
Впиваються у т╕ло,
Оч╕ заповня╓ дим,
Все не так, як я хот╕ла,
2 голос:
Св╕тло у тво╖й душ╕
Знищу у вогн╕ гаряч╕м,
Все так, як я хот╕в,
Ти кричиш, ╕ г╕рко плачеш!
1 голос:
Т╕ло матер╕-земл╕
Розривають чорн╕ руки,
П╕дн╕маються з могил
Т╕, що вмерли в╕д розлуки,
╤ блукають уноч╕,
Б╕ль тримаючи в долонях,
Крук на дерев╕ мовчить,
╤ у жилах кров холоне...
Св╕тло у мо╖й душ╕
Наче гострий б╕лий клик,
Розрива╓ т╕ло ноч╕,
Тишу наповня╓ крик...
Морок пану╓
Сонце не св╕тить
В п╕тьм╕ заблукали
Даждьбогов╕ д╕ти
Люди прокляли,
Щоб довго блукали
Св╕том жорстоким,
Св╕том лукавим
Чужою землею
З пустою душею
Щоб з╕рку у неб╕
Свою не шукали...
╤ серед темряви
Знову ╕ знову
╥х кличуть до себе
На тиху розмову
Озера ╕ р╕ки
Кригою скут╕
Там знов оживають
Легенди забут╕
╤ в шелест╕ трав,
╤ в гомон╕ л╕су,
╤ в сяйв╕ з╕рок,
╤ в горах ╕млистих,
Вони в╕днайдуть
Вкрадену в╕ру
╤ вдарять ╕з неба
Перунов╕ стр╕ли
Й Стрибогов╕ в╕три
Знов засп╕вають
Купальсько╖ ноч╕
Вогн╕ запалають,
╤ сонце святе
Чорну землю з╕гр╕╓
Й народить життя
╤ морок розс╕╓.
(К.Рихальська)
На ╤вана, на Купайла
В чисте поле я п╕шла
Трави в пол╕ назбирала
╤ в╕нок соб╕ сплела
Ой, по р╕чц╕ його пущу,
Хай по теч╕╖ пливе...
... ... ... ... ... ..., (2 рази)
Плаче серденько живе.
Ой, юначе, славний лег╕ню,
Не ч╕пай в╕нка мого
Пов╕нчали мене з в╕тром,
Наречена я його.
Ой, пливи, пливи в╕ночку,
Мою волю ти забрав...
... ... ... ... ... ..., (2 рази.)
Мене в╕тер покохав.
(К.Рихальська)
Принесена жертва не взята тобою,
А ми вже готов╕ до нашого бою,
╤ що нас в майбутньому знову чека╓?
Не скаже н╕хто, бо н╕хто ╕ не зна╓.
Чим вс╕яна буде зворотня дорога?
Поразка чека╓ нас, чи перемога?
Запалене серце забуло про б╕ль,
╤ ми почина╓м величний двоб╕й.
Присп╕в:
Сонце розв╕яло темряви стр╕ли,
Ми все знесемо, нам вистачить сили.
Так ось ти яка, на смак перемога,
Трояндами вс╕яна наша дорога,
Але в╕дчуття мене дивне тривожить,
Н╕як зрозум╕ти одного не можу:
Чому наша жертва тобою не взята?
Чому ця земля ╓ тобою проклята?
Мовчання тво╓ ╓ нестерпним до болю,
А ми дуже хочемо бути з тобою...
Присп╕в.
(К.Рихальська)
Ясноокий соколе, у бою загинув,
На кого голубоньку ти нав╕к покинув,
Св╕ту б╕лого без тебе милий м╕й не бачу,
Б╕лим птахом над тобою закричу, заплачу
Темрява небесная хмари позбирала,
Дощем рясним над тобою сльози проливала,
Сонечко не з╕йде б╕льше над╕ мною,
Бо загину коло тебе в╕д жалю ╕ болю
Б╕лими птахами злетимо у вир╕й,
Будем жить пом╕ж богами в злагод╕ ╕ мир╕,
З╕йде сонце ясне╓, ╕ знайдуть нас люди,
Поховають у земл╕, ╕ плакати будуть
Ой, не плачте людоньки, краще нас згадайте
Двох молодих голубк╕в кв╕тами вкв╕тчайте
Щоб у вир╕й злет╕ли у вбранн╕ красив╕м,
Щоб зустр╕ли нас п╕снями зор╕ галаслив╕.
(А.К╕ндратович)
Ти ╕деш, блука╓ш
По сир╕й земл╕
Ти когось шука╓ш
В с╕р╕й далин╕
Раниш бос╕ ноги
Об суху стерну
А навколо - поле
Г╕ркого полину
Ти б╕жиш тим полем,
Пада╓ш без сил
Змаху╓ш до неба
Залишками крил
╤ зм╕╓ю в душу
Заповза╓ страх:
Полинове поле -
Безконечний шлях
Як пройдеш п╕в поля
То згада╓ш вс╕х
Хто ╕шов з тобою
Та д╕йти не зм╕г
Ти згада╓ш рад╕сть,
Ти згада╓ш см╕х,
Сивина на скрон╕,
Як на душу - гр╕х
А у того поля
Випалений край
Ти заплатиш болем
За пережитий рай
А на тому кра╖ -
Кв╕ти ╕ хрести
Бо життя прожити -
Поле перейти.
(К.Рихальська)
Чорн╕ крила землю накрили,
На день холодний впала роса
Чому ж доля моя немила,
Чом жорстока й холодна краса?
Присп╕в:
Обр╕жу коси. Впаду на роси,
╤ подарую т╕ло вогню.
Сонце гаряче, чом ти не плачеш?
Чом не ряту╓ш доню свою?
Кам'ян╕ плити кимось розбит╕
Вогонь гарячий жертву прийняв
Зникло багаття, щезло прокляття
Чорне кам╕ння хтось позбирав
М╕сяцю, брате, досить вже спати
Вийди на небо й зор╕ збери
Не буду спати, буду сп╕вати,
Буду чекати н╕чно╖ пори.
Присп╕в:
Поп╕л м╕й чорний землю зас╕яв,
Виросли з нього д╕ти мал╕,
В╕тер д╕тей тих по св╕ту розв╕яв,
Дос╕ блукають вони по земл╕.
Кам'ян╕ плити кимось розбит╕,
Вогонь гарячий жертву прийняв.
Зникло багаття, щезло прокляття,
Чорне кам╕ння хтось позбирав.
(К.Рихальська)
Там, де похилились верби над водою,
Там живе русалка, ╕ не зна покою,
Кожну н╕ч на берег вона виплива╓,
Гойда╓ться на верб╕ ╕ п╕сн╕ сп╕ва╓:
Присп╕в:
- Це мо╓ прокляття: парубк╕в губити,
Тих, хто мене полюбив, мусила втопити,
А кого полюблю, того згублять люди,
Тому одинока назавжди я буду.
П╕сню ту почу╓ молодий хлопчина,
П╕де в╕н на голос й у вод╕ спочине,
На траву ранкову опустились роси,
А з очей русалки покотились сльози.
Присп╕в.
(А.К╕ндратович)
Давай п╕демо в темряву
Не будем повертатись
Дорога така довга,
Що можна не прощатись
Обличчям ляжем в жар
╤ згоримо без диму
Заграла десь соп╕лка
Прадавню п╕сню дивну
Прадавню п╕сню дивну
Заплакала соп╕лка
Нав╕ки зупинилась
Годинникова стр╕лка
╤ мат╕р - порожнеча
Покличе нас до дому
З якого ми п╕шли
М╕льйони рок╕в тому
Тво╖ холодн╕ руки
В╕зьме в сво╖ долон╕
╤ н╕жно поц╕лу╓
Сокирою у скроню
У подорож чар╕вну
П╕демо ╕з тобою
В бетон чужих сердець
П╕рнемо з головою
╤ б╕лий кам╕нець
П╕дн╕мем ╕з болота
Так вигляда╓ рай
У мр╕ях ╕д╕ота
Розтанемо в ╕мл╕
Полетимо птахами
╤ пара гарних крил
Колись була руками
Там, де ст╕кала кров
З подряпин ╕ пор╕з╕в
Там, де в трав╕ зм╕я
Тоб╕ п╕д ноги л╕зе
Тво╓ю кров"ю знак
Поставлений на мен╕
╤ тютюновим димом
Попечен╕ леген╕
Хай наш╕ голоси
Зм╕шаються ╕з в╕тром
Розноситься чума
Отру╓ним пов╕трям
Через багато дн╕в
Ми знов туди прийдемо
╤ сво╖м почуттям
Дв╕ кв╕тки принесемо.
(К.Рихальська)
В мо╖х очах ╓ вогонь ╕ сила
╤ на плечах - мо╖ чорн╕ крила
Та не злечу, хоч ╕ дуже сильна,
Гн╕тить мене те, що я не в╕льна
Сонце...
Залежить в╕д ноч╕, вт╕ка╓ за гори,
Доля...
Не в сил╕ сво╖ кроки м╕няти,
Небо...
Сховалось за хмарами чорного диму,
Воля...
Я все готова за тебе в╕ддати!
Воля...
Моя воля!
В мо╖х очах згас вогонь ╕ сила,
╤ у труну склали чорн╕ крила,
В небо лечу, наче божев╕льна,
╤ назавжди я тепер ╓ в╕льна!
(А.К╕ндратович)
Вдарив дзв╕н
Людям на сполох
╤ впав на землю
Непроглядний морок
Сорок дн╕в
Вже минуло,
Але пам'ять жива,
Ми не забули
В╕тер з г╕р
Знов прин╕с тривогу
╤ покликав нас вс╕х
У дорогу
П╕дуть ус╕,
╤ вернеться мало,
Та воскресне знов
Наша слава!
Там, у л╕сах
Вовча п╕сня лине,
Вбий св╕й страх,
Воля не загине
Одягни свою
Тернову корону
╤ ╕ди сво╖м шляхом
До самого скону!
Там, у л╕сах
Вовча п╕сня
Б╕й чека╓,
А все ╕нше-п╕сля
Предк╕в слава
Нас воскресила,
Вони кажуть нам:
"Разом-сила!"
Чорн╕ оч╕
Затуманен╕ болем
╤ все життя,
Як неясний спомин
Ти бачив смерть,
Бачив зраду,
Шлях попереду,
Кроки позаду
╤ ти дал╕ йдеш,
Долаючи все,
Тебе помста
На крилах несе
Тво╖ оч╕ палають вогнем
Разом
Ми все пройдем.